У 1890 році в селищі Мілове (в той час називалось хутір Мілове) була відкрита початкова церковно-приходська школа. Вона знаходилась в приміщенні, яке зараз займає районний народний суд. Правда, ця споруда перебудовувалась.
Першою вчителькою була Марія Семенівна Соболєва. Уроки закону божого давав піп Олексій Кузьмін. В той рік було четверо учнів. Складати іспити вони ходили у Великоцьку школу. Їх приймав міловський чиновник, який не мав педагогічної освіти, але іменувався він від імені Міністерства освіти. В прийомі екзаменів брали участь вчителі Міловської і Великоцької шкіл і священники Міловської і Великоцької церков.
Перший випуск учнів відбувся в 1894 році. Закінчили школу Савелій Коротун, Михайло Овчаренко – з Мілового і двоє з села Осиково Чертковського району.
Другий випуск був в 1898 році. Школу теж закінчили четверо: Ілля Лигус – син селянина-бідняка, Ченоклад – син багатодітної селянської сім’ї, Чиркіна і Кукушкіна – дочки місцевих купців.
В наступні роки кількість учнів збільшилась.
У сусідньому селищі Чертково жив вчитель-активіст Аврам Федорович Боков. Він разом зі своїми синами займався освітницькою роботою і був підпільником-революціонером. Завдяки вмілій агітації ще в дореволюційний період багато мешканців Чертково і Мілового охоче віддавали своїх дітей до школи. Напередодні революції в школі було кілька десятків учнів. Про вчителя як революціонера хуторяни дізнались в перші дні жовтня 1917 року. Міловчанин Андрій Ніколаєв теж був членом підпільного ревкому. В роки громадянської війни був розстріляний білокозаками, похований в братській могилі.
Після 1900 року школу перевели в невеличке приміщення, яке знаходилось на східній частині нинішньої вулиці Дружби народів.
А в тому будинку, де розміщувалася школа, купці відкрили готель з гучною назвою «Грандотель».
Після жовтневої революції знайшлось хороше приміщення, яке належало колишньому купцеві Базикалу.
В будинку розташувалася школа, яка на той час стала називатись семирічною трудовою. Першим завідуючим радянської школи був Петро Іванович Лисенко – виходець з сім’ї духовенства. Потім завідуючими були Олексій Дмитрович Кравченко і Ларіон Іванович Лавренко.
У вересні 1934 року школа стала середньою. В 1937 році відбувся перший випуск десятикласників – 21 чоловік отримали свідоцтва про середню освіту. Директором школи у той час був Василь Федорович Мілов.
У 1941 році, на другий день Великої Вітчизняної війни, в районі було організовано винищувальний батальйон. Командиром призначили начальника міліції Озерного, а комісаром – Мілова. Від директорства його звільнили.
В діючу армію з середньої школи №1 були призвані 14 вчителів. Це учасники громадянської війни А. Д. Кочетков, І. М. Кононенко, В. Гудимов, В. П. Івченко, Сольоний, молодий математик Берестовенко, фізик П. В. Лагерь, вчитель української мови О. Д. Кравченко, вчитель фізкультури Т. П. Димченко, історик М. В. Кулик, вчитель фізкультури М. Доровський, біолог, директор школи В. Ф. Мілов, вчителі початкових класів Т. М. Старикова і З. І. Луценко.
За період війни в діючу армію було призвано більше 80 випускників школи. Небагато повернулося з війни, багато вихованців школи загинули в бою з фашистськими загарбниками.
З 1943 року в школі змінилося 12 директорів. Це Ф. І. Гаврилова, Г. Д. Гончаров, О. В. Крупейченко, Г. С. Лобко, М. І. Фірсов, О. М. Коробка, О. С. Трофімова, К. В. Яковлєв, О. І. Беседіна, Р. П. Природа, О. І. Дрюкова, Г. В. Фетисова.
Після війни стало тісно в старій школі і керівники району виділили одноповерхові будинки по вулиці Шкільній. В них були розміщені всі початкові класи.
На тому місці, де зараз розташована середня школа №1, була красивої архітектури із червоної цегли церква. Вона була зруйнована ще в довоєнний час. На пустирі, який утворився, учні посадили парк з декоративних дерев. Вдень в парку гуляли діти, ввечері – молодь, сім’ї. В парку були лавочки. Поруч – клуб, де вечорами грав оркестр.
У 1954 році на місці парку збудували двоповерхову школу, в якій було 400 учнів і 40 вчителів.
Коментарi